Прилад для отримання та збору газів з насадками

Призначений для одержання газів при проведенні лабораторних дослідів та практичних занять з курсу хімії.

Досліди.

Для отримання водню і вуглекислого газу використовують тільки одну рухому чашку-насадку, яку здвигають на кінець відростка воронки.

1. Отримання водню і вивчення його властивостей.

Закріплюють пробірку в лапці лабораторного штативу. У рухливу чашку-насадку поміщають 2-3 гранули цинку. Обережно (при відкритому затиску!) вливають у воронку кислоту (соляну 1:2 або сірчану 1:5) до зіткнення кислоти з гранулами цинку. Починається виділення водню.

Для припинення виділення газів закривають затискач.

Виділяється газ, не маючи виходу, починає тиснути на кислоту в пробірці і через відросток витісняє її в лійку. У такому вигляді прилад заряджений, але знаходиться в неробочому стані. Для приведення його в робочий стан слід відкрити затискач.

Перевірка водню на чистоту:

Перед підпалом водню у газовідвідної трубки приладу необхідно переконатися в його чистоті. Для цього наповнюють воднем шляхом витіснення повітря чисту суху пробірку (пробірку слід тримати вертикально догори дном). Зачекавши 1-2 хв. вносять пробірку отвором в полум'я спиртівки (на віддалі від приладу!).

Якщо з'являється різкий свистячий звук, значить водень змішаний з повітрям. У цьому випадку підпалювати водень безпосередньо у газовідвідній трубки приладу не можна. Може статися вибух. Необхідно повторно випробувати водень на чистоту, домагаючись того, щоб при підпалюванні водню в пробірці з'явився легкий хлопок. Тільки після цього можна підпалювати водень біля виходу з газовідвідної трубки приладу.

2. Отримання вуглекислого газу і вивчення його властивостей.

Використовують прилад в тому ж вигляді, що і для отримання водню. У цьому випадку в рухому насадку поміщають 2-3 шматочки мармуру розміром з сочевицю, а в лійку обережно заливають соляну кислоту 1:2.
Вуглекислий газ виявляють по помутніння вапняної води:
- опускають кінець газовідвідної трубки приладу в пробірку (або стакан) з вапняною водою;
- відкривають затискач приладу і пропускають вуглекислий газ в вапняну воду до її помутніння.
Вуглекислий газ не підтримує горіння.
Направляють потік вуглекислого газу з газовідвідної трубки приладу на палаючу лучину або свічку. Свічка (скіпка) гасне.

3. Отримання хлору і вивчення його властивостей.

Для досліду використовують прилад в повній збірці як показано на фото. Виймають з пробірки з відведенням воронку.
На дно пробірки поміщають на кінчику ложки-дозатора марганцевокислий калій (злегка закрити дно пробірки).
У рухливі чашки-насадки на відростку воронки поміщають знизу вгору:
- в першу - шматочок фільтрувального паперу, змочений розчином броміду калію (або натрію);
- у другу - шматочок фільтрувального паперу, змочений розчином йодиду калію (або натрію);
- у третю - шматочок кольорової вологої тканини.

Чашки рівномірно розподіляють по довжині відростка.

Вставляють лійку (з заповненими чашками-насадками) в пробірку з відведенням.

Опускають скляний наконечник газовідвідної трубки в склянку (або пробірку) з розчином лугу.

Вливають у воронку (при відкритому затиску!) 3-5 крапель соляної кислоти (1:1). 

За відростку воронки кислота стікає на дно пробірки і стикається з марганцевокислим калієм. 

В результаті їх взаємодії утворюється хлор, який, піднімаючись вгору, витісняє вільний бром та йод з їхніх солей.

Спостерігають зміну кольору шматочків фільтрувального паперу в чашках-насадках:

- в нижній чашці з'являється червоно-бурий колір брому;
- в середній чашці - темно-фіолетовий колір йоду;
- у верхній чашці відбувається знебарвлення кольорової тканини.

Залишки не прореагувавшого хлору поглинаються розчином лугу.